Палац «Дюльбер» збудовано наприкінці XIX століття для князя Петра Миколайовича Романова.

Військовий інженер, спеціаліст з фортифікаційних споруд, Великий князь Петро Миколайович серйозно захоплювався цивільною архітектурою, особливо східною. З дитинства він відрізнявся слабким здоров’ям і, згідно з порадами лікарів, багато їздив країнами Середземномор’я, Магрібу та Близького Сходу. З цих подорожей князь привозив альбоми з власними замальовками пам’ятників архітектури, за якими пізніше зробив декілька ескізів майбутнього «Дюльберу». Задум П.М. Романова здійснив на той час вже дуже відомий й визнаний ялтинський архітектор М.П. Краснов.

Палацовий комплекс «Дюльбер», що в перекладі з арабської означає «прекрасний», «той, що вкрав серця», нібито прийшов із казок Шахерезади. Він несе на собі відбиток тонкого смаку як будівничого, так і замовника.

Різної висоти об’єми увінчані зубчастими парапетами й сріблястими куполами. На білій гладіні палацових стін виділяються різьблені кам’яні вставки й мозаїчні композиції. Вхідна лоджія палацу нагадує вхід до каїрської мечеті-усипальні Каїр-бея.

«Нехай благословить Аллах того, хто увійшов сюди» - цим вітанням арабською мовою, що висічене над головним входом в палац, ось вже сто років зустрічає «Дюльбер» гостей. В радянські часи тут відкрили санаторій для партійної еліти.

Декілька фото інтер’єрів палацу «Дюльбер» , взятих

звідси : http://relicfinder.info/forum/viewtopic.php?f=40&t=586

Кругом палацу розбито парк, який можна вважати ботанічним садом. Тут ростуть поруч кам’яний дуб і платани, мамонтове й фісташкове дерево, кедри, сосни, кипариси й інші рослини, привезені з усього світу.

У 1938 році під керівництвом архітектора В.Соляника в такому ж стилі, як і палац, було збудовано другий корпус санаторію, над входом до якого з’явився напис, що відповідав духу тих часів – рядок із сталінської конституції – «Громадяни СРСР мають право на відпочинок », стилізований під арабську в’язь.

У 1958 році на території Місхорського парку збудовано дачу «Місхор», яка також входить до складу санаторію «Дюльбер» і є зразком елітної архітектури середини XX столяття. При її будівництві для облицювання застосовувався білий інкерманський камінь, а для внутрішнього оздоблення – мармур.

Сьогодні санаторій знаходиться у веденні Управління Справами Верховної Ради України й користуються цією красою в основному депутати. Доступ «пересічним громадянам» на територію санаторію дуже обмежений.