Вижниця. Частина ІІ

Єврейське минуле Вижниці мало величезний вплив на формування її архітектурного обличчя. На початку ХХ століття у Вижниці налічувалося 11 єврейських божниць, перша з яких виникла у другій половині XVIII століття, також цілий комплекс культових споруд – ритуальна лазня, єврейська школа для хлопчиків, «дім мудрості». Нажаль, не збереглася найголовніша й найвеличніша божниця з двома двоярусними баштами, що нагадувала вже відому нам синагогу в Садгорі. Проте, деякі єврейські культові споруди все ж достоялись до нашого часу.

На протилежному від ратуші боці площі Ринок кидається в очі триповерхова кам’яниця бірюзового кольору із заломним дахом. Це – колишня головна синагога, споруджена ще у австрійську добу, одна з небагатьох іудейських божниць, що збереглася до нашого часу. Під час першої світовою війни божницю спалили російські війська, після чого, весь міжвоєнний період вона стояла в руїнах. У 60-ті роки минулого століття колишню синагогу реконструювали та зробили в ній районний будинок культури.

Саме тут розпочинав свій творчий шлях майбутній народний артист України Назарій Яремчук у складі ВІА «Смерічка». Зараз у приміщені колишньої божниці розташований будинок народної творчості та дозвілля. Проте навіть не зважаючи на значні перебудови, які зазнала будівля, колишня синагога залишається однією із домінант Ринкової площі, кам’яним свідоцтвом єврейського минулого Вижниці.

За головною синагогою – маленька синагога для молоді. Зараз тут котельня.

Ліворуч від колишньої синагоги знаходиться рожевий двоповерховий будинок із оригінальним фронтоном на центральному фасаді та скатним дахом. Це ще одна культова єврейська споруда – міква, що слугувала іудеям лазнею.


Південно-західна частина площі Ринок впирається у колишню вулицю Поштову, яка зберегла багато архітектурних відгомонів старої Вижниці. За радянських часів та у перші роки Незалежності вона носила назву вулиці Миру, а в 2007 році перейменована на честь героя України, командувача Української Повстанської армії генерал-хорунжого Романа Шухевича.

На лівому боці площі на розі з вулицею Шухевича стоять найстаріші кам’яниці Вижниці. А на протилежному боці вулиці овіяна легендами будівля районного відділу внутрішніх справ, яка за часів румунського панування слугувала борделем, а пізніше – рестораном.

Якщо повернути ліворуч на вулицю Шухевича і рухатися у напрямку гір, на правому боці вулиці побачимо невеликий сквер. Тут раніше стояла будівля поштамту, а сьогодні розташована загальноосвітня школа-інтернат ім. Назарія Яремчука.

В одному з учбових корпусів школи – малій художній академії, у австрійський період розташовувалася цісарсько-королівська повітова команда жандармерії.

Ще одна будівля на території школи, схожа на палац – колишня садиба єврея-лісопромисловця.


Поруч, під номером 10 – це одна симпатична будівля, що, очевидно, теж має відношення до єврейського минулого Вижниці.


Напроти колишнього поштамту стоїть стара одноповерхова кам’яниця, відома, як колишній будинок-готель Анни Москви-Голоти. Збудований в класичному стилі у кінці 70-х років ХІХ ст. Влітку 1901 року тут на шляху до курорту Буркут зупинялася поетеса Леся Українка. Вражена гостинністю господині, вона присвятила їй вірш, увіковічений у альбомі господині.

Меморіальна дошка та барельєф на будинку свідчать про те, що на початку минулого століття тут зупинялися Іван Франко та Ольга Кобилянська. Пізніше у різний час тут бували постаті української літератури Василь Стефаник, Гнат Хоткевич, Іван Труш, Олесь Гончар, Федір Погрібняк та Павло Загребельний. Сьогодні у будинку розташувалася продуктова крамниця, а при вході красується вивіска часів Анни Москви «Торгівля змішаними товарами» трьома мовами: німецькою, польською та українською. На подвірні будинку збереглася стара в’їзна брама, що вела до заїжджого двору.

Якщо пройди далі вулицею Шухевича, потрапимо на перехрестя з вулицею Січових Стрільців, де раніше стояла головна єврейська святиня Вижниці – "Темпель рабина" –споруда з двома двоярусними вежами, побудована у мавританському стилі. Темпель оточував цілий комплекс культових хасидських споруд. Сьогодні від комплексу у спотвореному перебудовами вигляді на вулиці Січових Стрільців збереглася будівля колишньої синагоги, в якій розташований адміністративний корпус маслозаводу, та «палац цадиків».


Крім численних свідоцтв колишньої хасидської слави Вижниці в місті збережено і ряд християнських культових споруд. Щоб оглянути дві з них, повернемо з вулиці Шухевича ліворуч на вулицю Січових Стрільців. Піднімаючись вгору, вона плавно переходить в улицю Лук’яна Кобилиці. Незабаром на правому боці вулиці побачимо старий православний цвинтар. Тут з 1867 року стояла дерев’яна церква Святої Параскеви, яка у 1930 році була перенесена до сусіднього села Багна. На початку ХХ століття на протилежному боці вулиці розпочато будівництва нової мурованої Миколаївської церкви, яку було освячено у 1924 році. Церква виділялася своєю оригінальністю: це був єдиний в Буковині приклад використання барокового стилю у церковній архітектурі. Нажаль у своєму оригінальному первісному вигляді церква до наших часів не дійшла. У 1961 році в результаті попадання блискавки в церкві сталася пожежа, яка знищила її верхи. Те, що ми бачимо зараз: приплюснуті блискучі купола у старообрядському стилі – результат реконструкції на початку 90-х років ХХ століття.


За цвинтарем з правого боку вулиці Лук’яна Кобилиці стоїть римо-католицькій костел, високу вежу якого видно майже з усіх куточків Вижниці. Костел Святих Апостолів Петра і Павла побудований місці старого дерев’яного у 1876 році коштами вижницького магната вірменського походження Григорія Айваса.

Могилу фундатора храму можна побачити біля храмової стіни костелу.

Святиню освячено 1887 року, у 1946 році її закрито радянською владою, а на початку 90-х храм повернутий римо-католицькій громаді. У костелі проходило вінчання батьків видатного українського письменника Юрія Федьковича – Анни Ганицької та Адольфа-Адальберта Гординського.

З майданчику перед костелом можна насолодитися панорамою нижньої частини міста.


Далі по вулиці за костелом знаходився старий єврейській цвинтар, на місці якого совєти збудували стадіон. Незабаром побачимо блискучі бані Свято-Троїцької православної церкви, збудованої протягом 1997 – 1998 років.

Поруч з нею – відбудовується греко-католицький Троїцький храм. Стару греко-католицьку церкву знесли у 70-роки минулого століття, а на її місці побудували сучасну п’ятиповерхівку.
Старий будиночок поруч із церквою:

 

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)                          andy_babubudu

Читайте ще про Вижницю:

Вижниця. Частина І

Вижниця. Передмістя Рівня