Вхід

Навіґація

Сатанів

Сатaнів – смт Городоцького району Хмельницької області. З визначних пам'яток:
– Міська брама, XV-XVI ст.
– Єврейське кладовище, XVI-XIX ст.
– Синагога, 1532 р.
– Замок, XIV-XVI ст.

Сатанівська слобідка відома Троїцьким монастирем XVI-XVIII ст.

Міська брама, XV-XVI ст., 1724 р.

Напис на брамі:
D. О. М. Adamus Nicolaus a Granow Sieniawski, Comes in Szklow et Mist, castelknus Cracoviensis, supreraus exercituum Rejrni dux, securitati publicae propugnaculum hoc erexit anno Christi MDCCXXII. defensurus etiam muro pttnam quam toties pcctorc tutcbalur, provida scilicet mens fundatons, ut Pertae Othom Micae via in Poloniam praecluderetur, portam hanc extrui curavit et ut pan praesidio uleretur contra barbarorum incursiones, furenti tartaro Satanovunf opposuit, contra quod nee portae inferi praevalebunt, maxime cum clausa hostibus; sob tantum Dec, Regi et Patriae claves suas sit redditea Anno Domini 1724.

Цей напис у перекладі звучить так:
Адам Ніколай з Гранова Сенявський, власник Шклова й Міші, каштелян краківський, вищий проводир державного війська, для громадської безпеки цю твердиню відновив року Христового 1722, маючи намір стінами захищати батьківщину, яку стільки разів захищав грудьми. Так висока думка фундатора потурбувалася збудувать, щоб Османській Порті загородити дорогу до Польщі, а щоб користатися рівною силою проти варварів-нападників, лютому татарину протиставив Сатанів, проти чого навіть і врата пекельні не здолають, паче коли (ця твердиня) закрита перед ворогами; одному тільки Богу, Королю і Батьківщині віддасть свої ключі. – Року Божого 1724.

Єврейське кладовище 16-19 ст.

Цього разу зайшли ще на старе єврейське кладовище. Дуже цікаво було ходити серед древніх нагробків, роздивляючись візерунки на них. Там зустріли журналіста Дмитра, який зараз пише статтю про Сатанів для тижневика „Країна”. Він звернув нашу увагу на кілька нагробків.

На кладовищі, розташованому на березі річки Збруч неподалік центра міста, збереглося майже 2000 надгробків, з яких 720 належать до 16-19 століть. Найстаріший пам'ятник датований 1576 роком. Різьблений декор відзначається розмаїтістю та детальним художнім опрацюванням; епітафії також визначаються різноманітністю й великою кількістю цитат із Біблії. Все це робить сатанівський цвинтар одним з найцікавіших старих єврейських кладовищ в Україні.

Декоровані нагробки 17-19 віків є одним з найяскравіших прикладів народного мистецтва східноєвропейських євреїв. Перші декоровані стели (мацеви) з'являються у великих культурних центрах Східної Європи (Прага, Краків) наприкінці 16 ст. і несуть на собі вплив мистецтва Ренесансу. Нагробки цих часів мають арочну форму, або форму порталу, а основним видом декорування стел є рослинний або архітектурний орнамент. На пам'ятниках початку 17 ст. з'являються образні мотиви: леви, грифони, зображення вінків або корон. Подальший розвиток мистецтва різьблення по каменю представлено численними прикладами з Поділля, Галичини, Волині. Найбільш опрацьованими в художньому відношенні є пам'ятники 18-19 ст. з Меджибожа, Сатанова (Поділля), Вишнівця (Волинь). Своєрідний самодостатній стиль мистецтва різьблення по каменю з численними локальними варіантами, єдністю композиції та образної мови формується на Поділлі та Волині на початку 18 ст. На середину і другу половину 19 ст. припадає виродження і згасання цього виду декоративно-прикладного мистецтва.

Ліворуч нагробок когена – єврейського священика (руки складені для благословення). Праворуч – орел, що розриває зайця. Застрaшлива на перший погляд орлина хватка символізує повну, всеосяжну владу Творця над своїми творіннями. Образ зайця в єврейському мистецтві наділений комплексом значень, пов'язаних із богобоязливістю, благочестям, кмітливістю у виконанні волі Всевишнього. Фольклорна лякливість зайця переведена тут на більш високий регістр, стає серйозною, позитивною якістю.

Пам'ятники являють собою варіації зображення порталу або воріт, іноді з’єднаних з колонами, що підтримують арку, і викликають асоціації з Ієрусалимським Храмом. Поширені також рослинні й тваринні мотиви. Мотив порталу перегукується з декорованими арон-кодешами, ілюмінованими титульними листами друкованих та рукописних книг. Треба відзначити, що мистецтво різьблення по каменю в цілому тісно пов'язане з іншими видами народного мистецтва: різьбленим дерев'яним декором і розписом плафонів синагог, металевих синагогальних люстр, мережаних золотом завіс (парохетів і капоретів), з прикрасами сувоїв Тори, ритуальних предметів та начиння, які належать до календарного й життєвого циклу.

Поєдинок лева та однорога – частий образ в єврейському образотворчому мистецтві.
В одному з мідрашів розповідається про те, як цар Давид був свідком поєдинку лева та однорога. Давид пас овець і, прийнявши однорога за гору, вліз на його спину. Одноріг встав і пастух опинився на небі. На прохання Давида Бог послав лева, який примусив однорога впасти ниць, після чого пастух спустився на землю.
Також лев є символом коліна Ієгуди, а одноріг символом коліна Ефраїма. Коліно Ієгуди очолювало Південне Ізраїльське царство, а коліно Ефраїмове – Північне Ізраїльське царство. Ці царства ворогували між собою. Після того, як десять колін Північного царства були вигнані, вони вважаються загубленими й будуть знайдені тільки після приходу месії. Поєдинок лева та однорога в розписах нагадує, що з приходом месії повинні об'єднатися раніше розсварені Північне й Південне царство, символами яких є ці тварини.

Рельєфи нагробних стел мають багатий комплекс образотворчої символіки, що перебуває, до певної міри, в компліментарному стосунку до тексту. Зображення людини не зустрічається в рельєфах нагробків, оскільки вони заборонені другою заповіддю («не сотвори собі кумира і зображення»). Їх замінюють зображення тварин (наприклад, на пам'ятнику з Меджибожа в якості вивідувачів-мераглим, що приносять плоди священної землі, зображені ведмеді) або зображення частини замість цілого: руки, піднятої для священицького благословення (на нагробках когенів), або руки, що тримає глек (на нагробках левітів). Дуже розповсюдженим є мотив світильника-менори і рослинний мотив, що походить від Древа Життя.

Зображення трьох зайців, що біжать по колу (у них усього лише три вуха, тому що кожне вухо одночасно належить двом зайцям) може бути пов'язане і з місяцем Адар, і зі святом Пасхи, і з ідеєю плину часу, і з трьома праотцями (Авраамом, Ісаком, Яковом). Більш детально про цих зайців можна прочитати за посиланнями: 8) Містерія трьох зайців, 9) The Three Rabbits in China

Нагробок левіта – видно символ – руку, що тримає глек. Вище – двоголовий орел – є насправді емблемою вищої влади Творця. Цитата з Второзаконія ототожнює турботу Всевишнього про єврейський народе з турботою орла про своїх пташенят: «Як орел стереже гніздо своє, над пташатами своїми ширяє, простирає крила свої, бере кожного, носить на крилі своєму» (32:11). Але чому тоді орел, що символізує Господа, зображений двоголовим? Справа в тому, що скеровані в різні боки голови означають дві якості Творця, за допомогою яких він управляє світотворенням: Суд і Милосердя, Суворість і Любов. Тобто зображення двоголового орла покликане передати абстрактну ідею про те, що протилежні явища мають єдине джерело – Всевишнього, котрий і карає, і милує.

Зображення ведмедя

Вовк на могилі Зева-Вольфа

Зображення тварин часто відповідають імені померлого: лев на надгробку Арьє-Лейба, олень на пам'ятнику Цві-Хірша, вовк на могилі Зева-Вольфа, ведмідь на нагробку Дов-Бера, птахи на пам'ятнику Фейги-Ціпори й т.д. Інші символи мають складнішу й часто неоднозначну семантику. В серії публікацій останніх років д-р Б. Хаймович показав, що одні символи мають універсальну семантику, тоді як семантика інших – локальна й навіть індивідуальна, в залежності від конкретного майстра. Наприклад, геральдичний орел практично завжди асоціюється з ідеєю царської влади як метафори влади Бога. Водночас зображення трьох зайців, що біжать по колу, може бути пов'язано і з місяцем Адар, і зі святом Пасхи, і з ідеєю плину часу, і з трьома праотцями (Авраамом, Ісаком, Яковом), особливо у зв'язку зі згаданою вище євлогією. Треба сказати, що образотворчі мотиви так чи інакше підпорядковані ідеї тимчасового перебування в могилі, майбутнього воскресіння мертвих за месіанських часів, підкресленню чеснот померлого та його зв'язку з єврейською традицією. В цьому сенсі зображення доповнює текст. Б. Хаймович відзначає зв'язок мистецтва єврейських майстрів Поділля з європейським мистецтвом і набагато меншу, ніж зазвичай вважають, їхню залежність від мистецтва Сходу та від народного мистецтва навколишніх народів.

Корона над будь-яким символом підкреслює його високе значення

Зображення світильника-менори і птахів

Зображення птиці – ім'я Фейгл (птах)

Синагога, 1532 р.

Камінна. Складається в плані з прямокутного об'єму головної зали та прилеглих до неї понижених приміщень. Перекрита напівциркульними склепіннями зі стрілчастими розпалубками. Стіни укріплені контрфорсами.
Основним засобом художньої виразності пам'ятника є глуха аркатура аттіку в ренесансному стилі, що завершує фасади. Аттік, окрім того, виконував роль бойового ярусу, мав стрільниці. Пам'ятник – характерний твір в стилі ренесансу.

Синагога. За однією версією, її збудовано в 1514 р., за другою – у 1532.

Практично синагога стоїть на подвір'ї місцевого мешканця, який слідкує за нею і прибирає – все на громадських засадах. Нині там всередині акуратно і відсутні купи сміття, як за минулого нашого відвідування.

Ліворуч – сатанівський „Арон-кодеш” – це своєрідна, вирізана в стіні, шафа, в якій зберігалися сувої Тори. Леви – символізують єврейський народ. Корона – символ Всевишнього. Над нішею зображені скрижалі заповіту. Колони символізують зруйнований храм, який обов'язково буде відновлено. Сатанівський „арон-кодеш” вирізаний з каменю і розфарбований у жовті, блакитні й червоні кольори. Його створення датують XVII століттям. Праворуч – вставна плита над головним входом з боку богомільної зали, 1722 р.

Замок XIV-XVI в., 1724 р.

Розташований у північні частині селища на високому лівому березі Збруча. Збудований у XV ст. на місці більш ранніх укріплень XIV-го століття. Наприкінці XVI ст. був розширений, перебудований на п'ятикутну в плані форму з кутовими п'ятигранними баштами. З середини й до кінця XVII ст. піддавався руйнуванням; був відновлений у 1724 р. На сьогодні залишилося три п'ятигранні кутові башти XVI ст. і стародавня кругла башта, яка стоїть окремо.

Західна башта

Північна башта

Краєвид на Тернопільську область з високого берега Збруча

Мури замку

Кругла башта

Сатанівська слобідка. Троїцький монастир

Свято-Троїцький монастир (XVI-XVIII в.) розташований у Слобідці Сатанівській, що знаходиться неподалік від Сатанова, за течією Збруча. Точна дата заснування монастиря невідома, за деякими припущеннями – мало не ХI століття. одвічний первісний споконвічний Спочатку монастир був печерним – монахи селилися в скелях над Збручем. У XVIII столітті на території монастиря існував "жебрацький цех" – найчисельніший і найбільш прибутковий на Поділлі.
Відомо, що з 1707 року монастир належав представникам уніатської церкви. В 1793 році він переходить в лоно православної церкви. 1899 року монастир став жіночим. При радянській владі був закритий і зруйнований; за часів німецької окупації відроджений; у 60-х роках був знову закритий і переданий православній общині тільки в 1989 році.