Районний центр СТОРОЖИНЕЦЬ (14,7 тис. мешканців), що розкинувся лівому березі Серета у підніжжя Буковинських Карпат, може сміло претендувати на звання найзеленішого міста Буковини: на одного мешканця тут приходиться більше 40 квадратних метрів зелених насаджень. В місті немає старовинних архітектурних пам’яток, проте наймальовничіший на Буковині дендропарк, австрійська забудова кінця ХІХ – початку ХХ століття, релігійні споруди різних конфесій та адміністративні будівлі спонукають відвідувачів міста залишитися тут хоча б на день.

Єврейське минуле Вижниці мало величезний вплив на формування її архітектурного обличчя. На початку ХХ століття у Вижниці налічувалося 11 єврейських божниць, перша з яких виникла у другій половині XVIII століття, також цілий комплекс культових споруд – ритуальна лазня, єврейська школа для хлопчиків, «дім мудрості». Нажаль, не збереглася найголовніша й найвеличніша божниця з двома двоярусними баштами, що нагадувала вже відому нам синагогу в Садгорі. Проте, деякі єврейські культові споруди все ж достоялись до нашого часу.

Остання, третя частина розповіді про Скалу, насправді, зроблена для гурманів. Ні, містечко дійсно закохує в себе. Не дарма ж я знову спеціально поїхав до Скали-Подільської вже за 4 місяці після попереднього візиту. Але ж розумію, що моє захоплення навряд чи розділять багато читачів. В містечку, звичайно, залишилося багато архітектурних пам’яток австрійської доби. Тільки от виглядає більшість з них, м’яко кажучи, не презентабельно.

У ХІХ столітті Бердичів був найбільшим єврейським осередком в Україні і одним з найбільших у Європі.  Його називали Волинським Єрусалимом. Тут мешкало більше 50 тисяч євреїв. У післявоєнні роки ХХ століття кількість євреїв у Бердичеві значно знизилась, але Бердичів ще й нині є особливим містом для євреїв всього світу.